***

[andrian-ice]

В этом теле сгорела душа.

Наблюдаю за ним не дыша.

Разве можно так мелочно жить;

Не любить и вина уж не пить?

Разве можно так бросить мечту;

Подведя под любовью черту?



Я смотрю, поражаюсь себе:

Неужели не нужно судьбе

Это тело с сгоревшей душой,

Это тело с остывшей мечтой.

Отвернулся. И вновь посмотрел,

Но внезапно и сам я истлел.



В тот же миг загорелась мечта,

Осветив все вокруг, как свеча.

Я проснулся. О Небо! Лишь сон...

А вокруг только стены и дом.

Comments

[Natalis]

Просто здорово! Рада свежему творческому пробуждению!!!!!

[andrian-ice]

Natalis, пасибо.

І кому оно оці вірші присвячує?????)))

[andrian-ice]

Carasuma, а давай не будем переходить на личностью

Все.Мовчу А у віршах ти не зовсім такий, як в житті. Ну.. Маю на увазі, що тебе можна побачити під іншим кутом. Ну все, досить, а то я знов лізу в душу.

[andrian-ice]

Carasuma, краще мене не бачити під цим кутом... цей кут буває злим і самотнім....

Анд, думаєш, ти один такий? В кожного з нас є такий кут. Зазвичай він запихається дуже-дуже далеко,а зверху натягається привітно-усміхнена маска. Думаєш, я не знаю? Але маска може прирости...

Ой, щось я розфілософствувалась.

[andrian-ice]

Carasuma, іноді я вже не розрізняю маску від того, що було моєю душею

andrian-ice, думаю, міг би так говорити років через 30-40, але не зараз.

Не згущуй фарби.



І взагалі, скільки можна робити закриті записи??? Я заходжу, хочу щось нове почитати, а тут - облом!

[andrian-ice]

Carasuma, просто ці записи стосуються тільки мене... Але заради тебе зроблю ще одну відкриту...